Водень у медичних дослідженнях – огляд

In den letzten Jahren hat molekularer Wasserstoff (H₂) international zunehmende Aufmerksamkeit in der Grundlagen- und klinischen Forschung gewonnen. Zahlreiche Studien deuten darauf hin, dass H₂ aufgrund seiner physikalisch-chemischen Eigenschaften eine interessante Rolle im Zusammenhang mit oxidativem Stress, Entzündungsregulation und zellulären Signalwegen spielen könnte. Die wissenschaftliche Untersuchung dieser Eigenschaften findet in verschiedenen Disziplinen statt – von der Molekularbiologie über die Zellphysiologie bis zur klinischen Prävention.


Цей вебсайт надає огляд поточного стану досліджень та висвітлює контексти, в яких досліджується молекулярний водень — як на доклінічних моделях, так і на початкових клінічних випробуваннях. Основна увага приділяється не просуванню конкретного продукту, а об'єктивному представленню наукових висновків.


Повідомлення:

Потенційні ефекти, описані тут, стосуються молекулярного водню як речовини, а не конкретного продукту чи пристрою. Це не медична рекомендація чи твердження, а радше виклад поточного стану досліджень з точки зору міжнародних досліджень.


Lesen Sie dazu auch die neutraleInfoseite: 

https://www.wasserstoff-therapie.info


На Youtube рекомендуємо інформаційний канал: Воднева терапія

Водень є первісною речовиною життя і містить усе на рівні вібрації, світла та інформації, що нам, як тілесним, душевним та духовним істотам, потрібно для життя, регуляції, росту та захисту.


🔹Einführungswissen über H2

Водень (H) — перший і найменший хімічний елемент у періодичній таблиці. У своїй молекулярній формі (H₂) він складається з двох ковалентно зв'язаних атомів водню. Ця молекула безбарвна, без запаху, без смаку та має дуже низьку молекулярну масу — властивості, які забезпечують їй винятково високу дифузійність у біологічні тканини.


Seit der Veröffentlichung einer ersten Studie durch Dole et al. im Jahr 1975, in der über Effekte hyperbaren Wasserstoffs bei Melanomtumoren berichtet wurde², wird molekularer Wasserstoff zunehmend wissenschaftlich untersucht. Einen entscheidenden Impuls erhielt die Forschung im Jahr 2007 durch Ohsawa et al., die im Fachjournal Nature Medicine zeigten, dass H₂ zytotoxische Hydroxylradikale selektiv neutralisieren kann³. In dieser Arbeit wurde ebenfalls beschrieben, dass H₂ inhalativ oder in Wasser gelöst zugeführt werden kann und dabei eine biologische Wirkung entfalten kann – ohne toxische Effekte.


Diese Ergebnisse führten zu einem sprunghaften Anstieg der internationalen Forschung. Inzwischen wurden über 500 peer-reviewte Fachartikel veröffentlicht, die sich mit dem potenziellen biologischen Nutzen von H₂ befassen⁴. Die Studien reichen von zellbiologischen Untersuchungen über Tiermodelle bis hin zu ersten klinischen Anwendungen, etwa bei oxidativem Stress, Ischämie-Reperfusion oder chronischen Entzündungsprozessen⁴ ⁵.


Примітка: Зміст, представлений у цьому розділі, базується на науковій літературі про молекулярний водень як речовину, а не на конкретних продуктах чи пристроях для його застосування. Він не є медичною порадою чи рекомендацією.


Список літератури (уривок):

² Доул, М. та ін. (1975). Наука, 190(4210): 152–154.

³ Ohsawa, I. та ін. (2007). Nat Med, 13 (6): 688–694.

⁴ Охта, С. (2014). Pharmacol Ther, 144(1): 1–11.

⁵ Ichihara, M. et al. (2015). Med Gas Res, 5: 12.

🔹Форми водню

  • Атомний водень (H
  • )
    •

  • Один атом водню з неспареним електроном називається атомарним воднем (H
  • ). Через свою реакційну здатність він рідко зустрічається в стабільному стані в природі. Під час електролізу атомарний водень може утворюватися короткочасно, але він швидко з'єднується з іншим атомом водню, утворюючи стабільну молекулу H₂.

    • Попередні припущення про те, що атомарний водень був ключовим компонентом електроактивованої води, зараз вважаються застарілими. Термін «активний водень», як він з'являється в деяких маркетингових текстах, не є науково визнаним поняттям і, ймовірно, був неправильно перекладений з японської мови.⁶ Тим не менш, є докази того, що сліди атомарного водню можуть міститися в так званих газових сумішах Брауна.⁶


    Молекулярний водень (H2)

    

    Молекулярний водень складається з двох ковалентно зв'язаних атомів водню. Ця двоатомна молекула є основною формою, в якій водень зустрічається в біологічних та технічних контекстах. Завдяки своєму малому розміру та високій розчинності в ліпідах, H₂ може дуже ефективно проходити через клітинні мембрани та навіть гематоенцефалічний бар'єр⁷.

    H₂ безбарвний, без запаху та нетоксичний. Дослідження показують, що він існує в біологічно значущих концентраціях і може поглинатися шляхом вдихання або розчинятися у воді (так звана «вода, багата на водень»)³ 4. У цьому контексті H₂ також вважається так званим «біологічно активним газом», подібним до оксиду азоту (NO), сірководню (H₂S) або чадного газу (CO)⁷.


    Гідрид (H⁻)

    Гідрид — це негативно заряджений іон водню (H⁻), який несе додатковий електрон. Ця форма є сильною основою та швидко реагує у водному середовищі з утворенням H₂ та OH⁻. H⁻ не є природним чином стабільним. Гідридні сполуки, такі як боргідрид натрію або гідрид літію та алюмінію, використовуються промислово як відновники в органічній хімії⁶.


    Катіон водню (H⁺ / протон)

    Позитивно заряджений іон водню (H⁺) складається лише з одного протона. Ця форма відіграє центральну роль в енергетичному обміні, зокрема в синтезі АТФ у мітохондріях⁸. pH води залежить від концентрації цих іонів водню. Самоіонізація води до H₂O ⇌ H⁺ OH⁻ є фундаментальною для багатьох біологічних процесів.




    🔹 Відмінність від H₂O₂ (пероксиду водню)

    Існує поширена плутанина між H₂ (молекулярним воднем) та H₂O₂ (пероксидом водню). Останній є сильним окислювачем із зовсім іншою дією та не можна порівняти з молекулярним воднем. Застосування H₂O₂ належить до галузі дезінфекції чи хімії, а не до обговорення молекулярного водню⁹.

    Hinweis: Die hier beschriebenen Wasserstoffformen dienen ausschließlich der wissenschaftlichen Erklärung. Aussagen über mögliche gesundheitliche Effekte beziehen sich – sofern vorhanden – ausschließlich auf die molekulare Form H₂ und werden im Kontext der internationalen Fachliteratur dargestellt.

    Список літератури (уривок): ³ Ohsawa, I. та ін. (2007). Nat Med, 13(6): 688–694. ⁴ Ohta, S. (2014). Pharmacol Ther, 144(1): 1–11. ⁶ Ichihara, M. та ін. (2015). Med Gas Res, 5: 12. ⁷ Fandrey, J. (2015). Sci Signal, 8(373): fs10. ⁸ Nakayama, M. та ін. (2007). Hemodial Int, 11(3): 322–327. ⁹ Chen, O. та ін. (2016). Med Gas Res, 6(1): 57.

    🔹 Фармакокінетика – поглинання, розподіл та виведення H₂



    Молекулярний водень можна доставляти в організм різними способами. У наукових дослідженнях, серед іншого, розглядалися такі методи застосування:


    • Вдихання газоподібного H₂ у концентраціях від 2% до 66,7%¹¹
    • Пиття води, збагаченої воднем¹²
    • Внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, збагаченого H₂¹⁴
    • Wasserstoffreiche Bäder und topische Anwendungen¹⁵
    • Überdruckkammern mit H₂-Atmosphäre²
    • Прийом таблеток, що вивільняють водень, або металевих сполук¹⁵
    • Модуляція кишкової флори за допомогою пребіотиків, що виробляють водень¹⁶
    • Ректальне застосування газоподібного H₂¹⁷


    Dank seiner physikalischen Eigenschaften – geringe Molekülgröße, hohe Lipidlöslichkeit, Neutralität – kann H₂ schnell biologische Membranen durchdringen, darunter auch die Blut-Hirn-Schranke sowie Mitochon-drienmembranen¹⁵. Die Verteilung im Körper erfolgt rasch und hängt maßgeblich vom Verabreichungsweg ab.



    Інгаляція


    Beim Einatmen eines H₂-haltigen Gasgemischs kann laut Studien ein maximaler Plasmaspiegel nach etwa 30 Minuten erreicht werden. Der Abbau im Blut erfolgt innerhalb von 60–90 Minuten¹⁸. Da die Verteilung über den Blutstrom erfolgt, ist es möglich, dass H₂ auch in schwer zugängliche Gewebe diffundiert – einschließlich extrazellulärer Räume.

    Ein typisches Gasgemisch in der Forschung enthält 66,7 % H₂ und 33,3 % O₂ – eine Konzentration, die unter kontrollierten Bedingungen als ungiftig beschrieben wurde¹¹. In der Praxis wird aus Sicherheitsgründen meist mit Konzentrationen unterhalb der Entzündungsgrenze (4,6 Vol.-%) gearbeitet.



    Пиття води, збагаченої воднем


    За стандартних умов (25 °C, 1 атм) максимальна розчинність H₂ у воді становить приблизно 1,6 ppm (0,8 мМ).12 Доза лише 1,6 мг H₂ містить більше молекул, ніж 100 мг вітаміну С – через його низьку молекулярну масу (2,02 г/моль).4

    Після вживання алкоголю концентрація водню в плазмі зазвичай досягає піку через 5–15 хвилин і повертається до вихідного рівня протягом 45–90 хвилин.¹² Цікаво, що дослідження також виміряли кореляційне збільшення концентрації водню у видихуваному вигляді, що свідчить про швидке системне всмоктування.¹²



    Besonderheit: Gewebeverteilung und Zellkompartimente


    Während Blutmessungen schnell ein Gleichgewicht zeigen, bleibt offen, wie lange H₂ in nicht vaskularisierten Geweben (z. B. Bandscheiben, Glaskörper, Lymphknoten) präsent ist. Die Forschung hierzu ist noch begrenzt. Es gibt Hinweise, dass H₂ in tiefere Zellkompartimente eindringt und dort ebenfalls seine Wirkung entfalten könnte¹⁵.

    Hinweis: Die beschriebenen pharmakokinetischen Eigenschaften beziehen sich auf die Forschung mit molekularem Wasserstoff als Substanz – nicht auf bestimmte Geräte oder Anwendungen. Sie dienen der Information über physiologische Grundlagen und sind nicht als Therapieempfehlung zu verstehen.


    Список літератури (Автор): 2 Dole, M. та ін. (1975). Science, 190(4210): 152–154. 11 Hayashida, K. та ін. (2014). Resuscitation, 85(11): 1512–1519. 12 Ohta, S. (2014). Pharmacol Ther, 144(1):1–11. 14 Sun, H. та ін. (2011). J Hepatol, 54(3):471–480. 15 Ichihara, M. та ін. (2015). Med Gas Res, 5: 12. 16 Nishimura, N. та ін. (2012). Br J Nutr, 107(4): 485–492. 17 Senn, N. (1888). JAMA, 10(25): 767–777. 18 Лю, К. та ін. (2014). Sci Rep, 4:5485.

    🔹 Фармакодинаміка -

    Механізми дії молекулярного водню

    Obwohl die Forschung zur Wirkung von molekularem Wasserstoff noch relativ jung ist, liefern zahlreiche präklinische und klinische Studien Hinweise darauf, dass H₂ auf unterschiedlichen Ebenen der zellulären Regulation eingreifen könnte¹⁹. Dabei stehen nicht nur antioxidative Effekte im Fokus, sondern vor allem die Modulation von Signalwegen, Genexpression und zellulären Stressantworten.



    Селективне відновлення активних форм кисню (ROS)


  • Ранні дослідження показали, що H₂ може вибірково відновлювати цитотоксичні гідроксильні радикали (
  • OH) та пероксинітрит (ONOO⁻) без реакції з іншими фізіологічно важливими активними формами активних форм кисню, такими як супероксид або перекис водню. Цей селективний механізм відрізняє H₂ від класичних антиоксидантів.

    • Allerdings weisen Forscher darauf hin, dass der direkte Radikalfang allein nicht ausreicht, um alle beobachteten Effekte zu erklären²³. In einer Studie zur rheumatoiden Arthritis blieben positive klinische Effekte noch Wochen nach Beendigung der H₂-Zufuhr bestehen²⁴ – was auf längerfristige zelluläre Anpassungen hindeutet.



    Aktivierung des Nrf2-Signalwegs


    Добре вивченим механізмом є активація сигнального шляху Nrf2/Keap1/ARE, який вважається центральною системою регуляції антиоксидантів та цитопротекторних ферментів.34 H2 може активувати Nrf2 під впливом оксидативного стресу, що призводить до збільшення вироблення глутатіону, супероксиддисмутази (СОД), каталази та інших захисних молекул.35 36

    Цей ефект виникає саме у відповідь на клітинний стрес, а не постійно. Це означає, що H₂ діє адаптивно, а не прооксидативно.⁴² Дослідження з використанням моделей нокауту Nrf2 підтверджують, що багато захисних ефектів H₂ опосередковуються саме цим шляхом.³⁷ ³⁸



    Modulation zellulärer Signaltransduktion


    Крім того, було показано, що H₂ впливає на різні клітинні сигнальні шляхи, такі як NF-κB, TNF-α, MAPK, JNK, ERK та PI3K/Akt. Ці сигнальні шляхи контролюють різноманітні біологічні функції, включаючи запалення, ріст клітин, апоптоз та метаболізм.

    H₂ scheint dabei weder unspezifisch hemmend noch dauerhaft aktivierend zu wirken, sondern moduliert die Reaktion abhängig vom jeweiligen Ausgangszustand der Zelle. Diese homöostatische Modulation ist ein zentraler Aspekt des aktuellen Forschungsinteresses.



    Експресія генів та епігенетичні ефекти


    In Tier- und Zellstudien wurden durch H₂ teils über 1000 Genexpressionsveränderungen beobachtet⁶³. Dabei handelt es sich insbesondere um Gene, die für Stressantwort, Stoffwechsel, Immunregulation und mitochondriale Funktion codieren. Einige Daten deuten auf mögliche epigenetische Wirkungen hin, wie z. B. veränderte microRNA-Muster und Histonmodifikationen⁶².

    Висновок (науковий): Фармакодинамічні ефекти H₂ охоплюють як прямі, так і непрямі механізми, включаючи модуляцію активних форм кисню (ROS), регуляцію генів та втручання в сигнальні шляхи. Наразі вважається, що ефект сильно залежить від контексту (типу клітин, рівня стресу, тривалості впливу).


    Примітка: Усі представлені тут механізми базуються на наукових дослідженнях з використанням молекулярного водню, а не на якомусь конкретному продукті. Представлені результати слугують неупередженою інформацією про поточний стан досліджень.


    Література: 3 Ohsawa, I. et al. (2007). Nat Med, 13(6):688–694. 19 Охта, С. (2011). Curr Pharm Des, 17(22):2241–2252. 20 Бакстон Г.В. та ін. (1988). J Phys Chem Ref Data, 17:513–886. 23 Охта, С. (2015). Enzymol Methods, 555: 289–317. 24 Ishibashi, T. та ін. (2014). Int Immunopharmacol, 21(2):468–473. 34 Yu, J. та ін. (2015). Toxicol Lett, 238(3):11–19. 35 Діао, М. та ін. (2016). Запалення, 39(2): 587–593. 36 Сє, К. та ін. (2012). Br J Anesth, 108(3): 538–539. 37 Кавамура, Т. та ін. (2013). Am J Physiol Lung Cell Mol Physiol, 304(10):L646–L656. 38 Сє, К. та ін. (2014). Mol Med Rep, 10(2):1143–1149. 42 Вакабаяші, Н. та ін. (2003). Nat Genes, 35(3): 238–245. 47 Кішімото, Ю. та ін. (2015). J Thorac Cardiovasc Surg, 150(3):645–653.e3. 59 Сан, Ю. та ін. (2013). Osteoporosis Int, 24(3): 969–978. 62 Лін, К.-Л. та ін. (2015). Chem Biol Interact, 240: 12–21. 63 Іучі, К. та ін. (2016). Sci Rep, 6: 18971.

    🔹 Модуляція клітин – запалення, метаболізм та генна відповідь

    Окрім антиоксидантних механізмів та активації системи Nrf2, дослідження показують, що молекулярний водень також може впливати на клітинну сигналізацію та імунну регуляцію різними способами. Ці так звані клітинно-модулюючі ефекти вважаються центральним фактором біологічної дії H₂.



    Einfluss auf Entzündungsprozesse


    H₂ може модулювати прозапальні цитокіни, такі як інтерлейкін-1 (IL-1), IL-6, IL-8 та фактор некрозу пухлини-α (TNF-α). Крім того, пригнічення центральних медіаторів запалення спостерігалося в різних моделях, включаючи:

    • NF-κB (Ядерний фактор каппа B)⁴⁷
    • NLRP3-Inflammasom⁴⁹
    • HMGB1 (Група високої мобільності, блок 1)⁵¹
    • **NFAT, STAT3, ERK1/2, TXNIP u. a.**³⁰ ⁵⁶ ⁵⁹

    Ця модуляція відбувається залежно від ситуації, тобто залежно від ступеня запалення або інших сигналів клітинного стресу.



    Metabolische Regulation & Anti-Adipositas-Wirkung


    Дослідження на тваринах показали, що H₂ може впливати на метаболізм ліпідів та гормональну регуляцію. Наприклад, було задокументовано підвищення рівня таких маркерів:


    • **FGF21 (Фактор росту фібробластів 21)**⁵²
    • **PGC-1α (рецептор гамма-коактиватор 1-альфа, активований проліфератором пероксисом)**⁵³
    • **PPARα (рецептор альфа, активований проліфератором пероксисом)**⁵³

    Diese Stoffwechselmodulation könnte ein Grund für die in Studien beobachtete Fettresistenz, Glukoseregulation und Gewichtsstabilisierung sein – z. B. bei Nagetiermodellen mit metabolischem Syndrom⁵⁴.



    Епігенетичні та гормональні ефекти


    Деякі дослідження показують, що H₂ також може мати епігенетичні активуючі ефекти. Це впливає, наприклад, на експресію греліну, гормону, пов'язаного з регуляцією апетиту, нейропротекторними процесами та реакціями на стрес.⁵⁵ Інші модулюючі впливи включають:


    • JNK-1, ASK1, MEK, GSK-3, PKC⁴⁵ ⁵⁷ ⁶⁰
    • SIRT1, ein Enzym mit Einfluss auf Alterungsprozesse und Mitochondrien⁶²

    Ці далекосяжні клітинні ефекти демонструють, що H₂ — це більше, ніж просто відновлювальний агент, — радше він, здається, відіграє системну регуляторну роль у клітинному метаболізмі.


    Короткий зміст: Модулюючі клітини ефекти H₂ впливають на запальні, метаболічні та епігенетичні процеси. Це можуть бути центральні механізми, за допомогою яких молекулярний водень демонструє позитивний вплив на багато моделей захворювань у доклінічних дослідженнях. Точна ієрархія цих сигнальних мереж наразі інтенсивно досліджується.


    Примітка: Усі твердження в цьому розділі базуються на наукових дослідженнях з використанням молекулярного водню як речовини. Не робиться жодних заяв щодо конкретних продуктів, терапевтичних рекомендацій чи пристроїв для застосування.


    Список літератури: 24 Ishibashi, T. et al. (2014). Int Immunopharmacol, 21(2):468–473. 30 Sobue, S. et al. (2015). Mol Cell Biochem, 403(1–2):231–241. 44 Ohta, S. (2015). Enzymol Methods, 555: 289–317. 45 Wang, C. et al. (2011). Neurosci Lett, 491(2):127–132. 46 Kishimoto, Y. et al. (2015). J Thorac Cardiovasc Surg, 150(3):645–653.e3. 47 Ren, JD et al. (2014). Mediators Inflamm, 2014: 930894. 49 Shao, A. et al. (2015). Mol Neurobiol, 52 (1): 1–11. 51 Xie, KL та ін. (2010). Zhejiang Da Xue Xue Bao Yi Xue Ban, 39(5): 454–457. 52 Kamimura, N. et al. (2011). Ожиріння, 19(7):1396–1403. 53 Kamimura, N. et al. (2016). NPJ Aging Mech Dis, 2:16008.54 Zhang, JY та ін. (2012). Гепато-гастроентерологія, 59 (116): 1026–1032. 55 Мацумото, А. та ін. (2013). Sci Rep, 3: 3273. 56 Sun, Y. et al. (2013). Osteoporosis Int, 24(3): 969–978. 57 Hong, Y. та ін. (2014). PLoS One, 9(4): e96212. 59 Sun, Y. та ін. (2013). Osteoporosis Int, 24(3): 969–978. 60 Li, Q. та ін. (2013). Med Gas Res, 3(1):20.62 Lin, C.-L. та ін. (2015). Chem Biol Interact, 240: 12–21.

    🔹 Наукове визнання – стан досліджень

    Незважаючи на невирішені питання щодо точного механізму дії молекулярного водню, зростає інтерес до його потенційних переваг у біомедичних дослідженнях. Понад 1600 дослідницьких груп у всьому світі досліджували H₂, а кількість опублікованих статей зараз перевищує 500 рецензованих статей.

    Diese Studien reichen von molekularbiologischen Grundlagen über Tiermodelle bis hin zu ersten Humanstudien. Die Qualität der Publikationen steigt dabei kontinuierlich – der durchschnittliche Impact Factor der Journale liegt laut einer Analyse bei etwa 3. Einige Artikel wurden sogar in hochrangigen Fachzeitschriften wie Nature Medicine, Scientific Reports und Free Radical Research veröffentlicht³ ¹⁸ ⁶³.



    Галузі досліджень та посилання на органи


    Наукова література про H₂ охоплює широкий спектр:

    • Neurologie (z. B. ischämischer Hirnschaden, neurodegenerative Erkrankungen)¹¹ ⁷⁵
    • Kardiologie (z. B. Reperfusionsschaden, Herzinsuffizienz)⁶⁵ ⁶⁶
    • Stoffwechsel (z. B. metabolisches Syndrom, Typ-2-Diabetes, Lipidstörungen)⁷¹–⁷⁴
    • Entzündungs- und Autoimmunerkrankungen (z. B. rheumatoide Arthritis, chronische Hepatitis)²⁴ ⁸³
    • Спортивна медицина (регенерація, реакція на оксидативний стрес, зниження лактату)⁷⁸ ⁷⁹
    • Онкологія (у поєднанні з променевою терапією для покращення якості життя)⁸⁸
    • Урологія, офтальмологія, дерматологія, стоматологія тощо.

    Багато з цих досліджень показують значні ефекти, тоді як інші показують лише помірні або індивідуальні відмінності. Послідовна схема ефектів ще не повністю визначена.



    Обмежувальні фактори та перспективи


    Незважаючи на зростання кількості публікацій, дослідження все ще мають певні обмеження:

    • Багато досліджень є доклінічними (модель на тваринах, культура клітин)
    • Дослідження на людях часто є невеликими або короткостроковими
    • Порівнянні дозування та методи застосування часто відсутні
    • Генетичні або гендерно-специфічні відмінності досі мало досліджені.

    Dennoch wird die Forschung in internationalen Netzwerken wie dem **Molecular Hydrogen Institute (MHI)**⁶⁴ oder im Rahmen universitärer Programme aktiv weitergeführt. Insbesondere in Japan, China, Südkorea und den USA ist molekularer Wasserstoff bereits fester Bestandteil biomedizinischer Grundlagenprojekte.



    Повідомлення:

    Наукове визнання, представлене тут, стосується молекулярного водню як об'єкта дослідження, а не конкретних продуктів, методів лікування чи пристроїв. Остаточна клінічна оцінка в багатьох сферах застосування все ще очікує проведення.



    Список літератури (уривок):

    ³ Ohsawa, I. та ін. (2007). Nat Med, 13 (6): 688–694. ⁵ Ichihara, M. та ін. (2015). Med Gas Res, 5: 12. ¹¹ Hayashida, K. et al. (2014). Реанімація, 85 (11): 1512–1519. ¹⁸ Лю, С. та ін. (2014). Sci Rep, 4: 5485. ²⁴ Ishibashi, T. et al. (2014). Int Immunopharmacol, 21 (2): 468–473. 6³ Іучі К. та ін. (2016). Sci Rep, 6: 18971. ⁶4 Chen, O. та ін. (2016). Med Gas Res, 6(1): 57. ⁶5 Dixon, BJ та ін. (2013). Med Gas Res, 3(1): 10. 66 Dohi, K. et al. (2014). PLoS One, 9(9): e108034. 7¹ Накао, А. та ін. (2010). J Clin Biochem Nutr, 46 (2): 140–149. ⁷² Kajiyama, S. та ін. (2008). Nutr Res, 28: 137–143. 7³ Сонг Г. та ін. (2013). J Lipid Res, 54 (7): 1884–1893. ⁷⁴ Zong, C. та ін. (2015). Lipids Health Dis, 14: 159. ⁷⁵ Yoritaka, A. та ін. (2013). Purple Disord, 28(6): 836–839. ⁷⁸ Aoki, K. та ін. (2012). Med Gas Res, 2(1): 12. ⁷⁹ Ostojic, SM та ін. (2014). Postgrad Med, 126(5): 187–195. ⁸³ Xia, C. та ін. (2013). Clin Transl Sci, 6(5): 372–375. ⁸⁸ Kang, K.-M. та ін. (2011). Med Gas Res, 1: 11.

     🔹Medizinische Anwendungen – Perspektiven aus Forschung und Praxis

    Молекулярний водень все частіше обговорюється в дослідженнях як потенційно підтримуючий фактор у процесах гострих та хронічних захворювань. Численні дослідження показують біологічні ефекти, які можуть бути корисними при певних станах здоров'я, особливо там, де відіграють певну роль оксидативний стрес, ішемія або пошкодження клітин.

    

    Спостережувані ефекти на тваринних моделях та дослідженнях на ранніх фазах


    • Гостре неврологічне пошкодження: У моделі на щурах було показано, що H₂ зменшує розмір інфаркту головного мозку після ішемічного інсульту та впливає на нейропротекторні маркери.¹¹ Позитивні ефекти також спостерігалися в дослідженнях на тваринах при черепно-мозкових травмах, включаючи зменшення набряку мозку, модуляцію експресії тау-белка та стабілізацію рівня АТФ⁶⁸.
    • Кардіопротекторний ефект: У тваринних моделях реперфузійного пошкодження після зупинки серця вдихання водню призводило до покращення серцевої функції та зменшення пошкодження клітин¹¹.
    • Протизапальна дія та захист клітин: У різних моделях H₂ був здатний знижувати активність прозапальних цитокінів та окислення ДНК у пошкоджених тканинах²³ ⁴⁴.


    Перші спостереження у застосуванні на людях


    Деякі ранні клінічні дослідження та звіти (наприклад, у пацієнтів з метаболічним синдромом, ревматоїдним артритом або лікуванням на діалізі) вказують на можливі короткострокові ефекти, такі як:

    • Verbesserung subjektiven Wohlbefindens
    • знижені маркери запалення
    • geringere oxidative Stressparameter
    • schnellere Erholung nach körperlicher Belastung

    hin⁷¹–⁷⁴ ⁸³–⁸⁴. Ці ефекти ще не були підтверджені великими багатоцентровими дослідженнями і тому вважаються дослідницькими.



    Individuelle Reaktion und Wahrnehmung


    На практиці було показано, що деякі люди швидко та суттєво реагують на застосування H₂, тоді як інші майже не помічають жодних змін. У літературі ці відмінності пов'язують з генетичними факторами, метаболічним станом та тривалістю впливу.69 Ефект плацебо або фізична чутливість також можуть відігравати певну роль.



    Обмеження та клінічна класифікація


    Водень не є схваленим препаратом і не замінює терапію. Дослідження показали, що його механізм дії потенційно полягає у підтримці фізіологічного балансу. Тому деякі дослідники називають його «засобом клітинного гомеостазу», а не традиційною медикаментозною терапією.



    Повідомлення:

    Представлені спостереження ґрунтуються на наукових публікаціях та звітах про досвід фундаментальних і клінічних досліджень. Це не є заявою про продукт чи рекомендацією щодо лікування, а радше оглядом сучасного наукового дискурсу.



    Список літератури (уривок):

    11 Hayashida, K. та ін. (2014). Реанімація, 85 (11): 1512–1519. 23 Охта, С. (2015). Enzymol Methods, 555: 289–317. 44 Охта, С. (2015). Enzymol Methods, 555: 289–317. 65 Dixon, BJ та ін. (2013). Med Gas Res, 3(1): 10. 66 Dohi, K. et al. (2014). PLoS One, 9(9):e108034. 68 Дохі К. та ін. (2014). PLoS One, 9(9):e108034. 69 Се, Ф. і Ма, X. (2014). Brain Disord Ther, 2. 71–74 див. попередні посилання щодо метаболічного синдрому 83 Xia, C. та ін. (2013). Clin Transl Sci, 6(5): 372–375. 84 Sakai, T. та ін. (2014). Vasc Health Risk Manag, 10: 591–597.

    🔹 Дослідження на людях – клінічні результати та дослідницька ситуація

    Хоча значна частина доказів впливу молекулярного водню отримана з клітинних культур та моделей на тваринах, також було проведено кілька досліджень на людях. Загалом, кількість опублікованих досліджень на людях становить близько двозначних чисел, більшість з яких включають обмежену кількість учасників, є короткостроковими та дослідницькими за своєю природою.⁷⁰



    Klinische Einsatzfelder – Erste Untersuchungsergebnisse

    Опубліковані на сьогодні клінічні дослідження свідчать про те, що H₂ може мати потенційно позитивний вплив на:

    🔹 Безпека – Переносимість та токсикологічна оцінка

    Ключовою причиною міжнародного інтересу до молекулярного водню є його винятково сприятливий профіль безпеки. H₂ – це природна молекула, яка також виробляється в організмі людини, наприклад, у кишечнику під час ферментації клітковини бактеріями⁹⁰.



    Метаболізм людини та бактеріальне виробництво


    Дослідження показують, що люди зі здоровою кишковою флорою щодня виробляють вимірювану кількість H₂ ендогенно. Експериментальні моделі показали, що це можна цілеспрямовано збільшити, вводячи певні штами бактерій або харчові волокна.⁹¹ Ці результати підтверджують припущення, що H₂ не є чужорідною або токсичною речовиною для організму.



    Studien zur toxikologischen Sicherheit


    • Tiefseetauchen:
             Bereits seit den 1940er Jahren wird H₂ als Bestandteil von Atemgasgemischen im professionellen Tiefseetauchen eingesetzt – in Konzentrationen, die ein Vielfaches der medizinischen Anwendung betragen⁹⁴ ⁹⁵. Hunderte von Humanstudien aus diesem Bereich zeigen keine langfristig schädlichen Effekte.


    • Intravenöse und orale Anwendungen:
             In Humanstudien mit wasserstoffangereicherter Kochsalzlösung oder oralem H₂-Wasser wurden ebenfalls keine schweren Nebenwirkungen dokumentiert⁹⁷. Gelegentlich wurde von weicherem Stuhlgang oder einer milden Blutzuckerreduktion bei Diabetikern berichtet – Letzteres konnte durch Anpassung der Insulindosis problemlos reguliert werden⁷⁷.


    • Tiere & Zellen:
       Auch in Langzeitstudien an Mäusen und Zellkulturen konnten keine karzinogenen, mutagenen oder teratogenen Wirkungen von H₂ nachgewiesen werden.



    Розгляд парадоксальних ефектів


    Деякі автори стверджують, що молекулярний водень залишається безпечним навіть тоді, коли він проявляє біологічні ефекти, що незвично з точки зору класичної фармакології. Вважається, що H₂ діє через так звані горметичні механізми, за яких легкий стрес призводить до позитивних адаптивних ефектів.



    Висновок:

    Молекулярний водень у науковій літературі описується як речовина з високою переносимістю та дуже низьким токсикологічним ризиком. Сучасні дані свідчать про те, що H₂, навіть у високих концентраціях, не має шкідливих наслідків — ні гострих, ні хронічних.



    Повідомлення:

    Ця інформація базується на опублікованих наукових дослідженнях. Вона стосується H₂ як молекули, а не конкретних пристроїв чи продуктів. Щоб отримати індивідуальну медичну консультацію, зверніться до кваліфікованого фахівця.


    Література: 77 Ito, M. et al. (2011). Med Gas Res, 1(1): 24. 90 Іствуд, Массачусетс (1992). Annu Rev Nutr, 12:19–35. 91 Kajiya, M. та ін. (2009). Biochem Biophys Res Commun, 386 (2): 316–321. 94 Кейс, Е. М. і Холдейн, JBS (1941). J Hyg (Лондон), 41(3):225–249. 95 Догерті Дж. Х. мол. (1976). Aviat Space Environ Med, 47 (6): 618–626. 97 Нагатані К. та ін. (2013). Med Gas Res, 3:13.

    🔹 Fazit & rechtlicher Hinweis

    Наукове дослідження молекулярного водню (H₂) перебуває у динамічній фазі розвитку. Початкові результати досліджень на клітинних культурах, тваринах та людях показують, що H₂ може модулювати біологічні процеси, особливо в контексті оксидативного стресу, запалення та мітохондріальної функції.

    Водночас, водень продемонстрував надзвичайно хороший профіль безпеки в різних дослідженнях. Він добре переноситься організмом, природним чином присутній в метаболізмі та досі не виявляв токсичних ефектів, навіть у високих концентраціях.

    Незважаючи на ці позитивні сигнали, дослідження все ще тривають. Багато клінічних випробувань все ще очікують завершення або перебувають на ранніх стадіях. Доведений терапевтичний ефект у медичному сенсі наразі не визнаний у Європі.

    ⚖️ Rechtlicher Hinweis

    Контент, представлений на цьому веб-сайті, призначений виключно для надання загальної наукової інформації про молекулярний водень як речовину. Він не є обіцянкою зцілення чи рекомендацією щодо терапії, а також не замінює медичної консультації. Не робиться жодних заяв щодо ефективності конкретного продукту, пристрою чи виробничого процесу. Описані результати досліджень стосуються міжнародних досліджень, клінічне значення яких наразі науково оцінюється. Будь ласка, зверніться до кваліфікованого медичного фахівця, якщо у вас є будь-які питання або скарги, пов'язані зі здоров'ям.

    1. Список літератури: 1. Джордж, Дж. Ф. та А. Агарвал, Водень: ще один газ з терапевтичним потенціалом. Kidney International, 2010. 77(2): с. 85–87.
    2. Доул, М., Ф. Р. Вілсон та В. П. Файф, Гіпербарична воднева терапія: потенційний метод лікування раку. Science, 1975. 190(4210): с. 152-4.
    3. Ohsawa, I., et al., Wasserstoff wirkt als therapeutisches Antioxidans, indem er zytotoxische Sauerstoffradikale selektiv reduziert. Nat Med, 2007. 13(6): p. 688-694.
    4. Охта, С., Молекулярний водень як профілактичний та терапевтичний медичний газ: Зародження, розвиток та потенціал водневої медицини. Pharmacol Ther, 2014.
    5. Ichihara, M., et al., Vorteilhafte biologische Wirkungen und die zugrunde liegenden Mechanismen von molekularem Wasserstoff – umfassender Überblick über 321 Originalartikel. Med Gas Res, 2015. 5: p. 12.
    6. Фандрей, Дж., Огляд типових підозрюваних у вимірюванні O2: CO, NO та H2S! Sci Signal, 2015. 8(373): с. fs10.
    7. Чжай, Х. та ін., Огляд та перспективи біомедичних ефектів водню. Med Gas Res, 2014. 4(1): с. 19.
    8. Ohta, S., Molekularer Wasserstoff ist ein neuartiges Antioxidans zur effizienten Reduzierung von oxidativem Stress mit Potenzial für die Verbesserung mitochondrialer Erkrankungen. Biochimica et Biophysica Acta, 2012. 1820(5): p. 586-94.
    9. Мартін, В. та М. Мюллер, Воднева гіпотеза для першого еукаріота. Nature, 1998. 392(6671): с. 37–41.
    10. Чен, О., З.-х. Ю. та К. Лі., Матеріали: Другий біомедичний симпозіум з молекул водню в Пекіні, Китай. Medical Gas Research, 2016. 6(1): с. 57. (Див. ЛеБарон)
    11. Хаяшида, К. та ін., Інгаляція водню під час нормоксичної реанімації покращує неврологічний результат у щурячій моделі зупинки серця, незалежно від цілеспрямованого контролю температури. Видання 2014 року.
    12. Кавай, Д. та ін., Вода, багата на водень, запобігає прогресуванню неалкогольного стеатогепатиту та пов'язаного з ним гепатокариногенезу у мишей. Hepatologie, 2012. 56(3): с. 912–21.
    13. Накаяма, М. та ін., Менш окислювальний розчин для гемодіалізу, приготований шляхом нанесення електролізованої води на катодну сторону. Hemodial Int, 2007. 11(3): с. 322–7.
    14. Сан, Х. та ін., Захисна роль багатого на водень фізіологічного розчину при експериментальному ураженні печінки у мишей. Журнал гепатології, 2011. 54(3): с. 471–80.
    15. Цянь, Л., Дж. Шень та Х. Сун, Методи застосування водню. Молекулярна біологія та медицина водню. 2015: Springer Нідерланди.
    16. Nishimura, N., et al., Pektin und Maisstärke mit hohem Amylosegehalt steigern die Wasserstoffproduktion im Blinddarm und lindern hepatische Ischämie-Reperfusionsschäden bei Ratten. Br J Nutr, 2012. 107(4): p. 485-92.
    17. Сенн, Н., Ректальна інсуфляція газоподібного водню, безпомилковий тест для діагностики вісцеральних травм шлунково-кишкового каналу при проникаючих пораненнях черевної порожнини. Прочитайте в розділі про хірургію на тридцять дев'ятому щорічному засіданні Американської медичної асоціації 9 травня 1888 року та проілюструйте трьома експериментами на собаках. JAMA: Журнал Американської медичної асоціації, 1888. 10(25): с. 767–777.
    18. Liu, C., et al., Schätzung der Wasserstoffkonzentration in Rattengewebe unter Verwendung eines luftdichten Schlauchs nach der Verabreichung von Wasserstoff über verschiedene Wege. Sci Rep, 2014. 4: S. 5485.
    19. Ohta, S., Jüngste Fortschritte in der Wasserstoffmedizin: Potenzial von molekularem Wasserstoff für präventive und therapeutische Anwendungen. Curr Pharm Des, 2011. 17(22): p. 2241-52.
    21. Бакстон, Г.В. та ін., Критичний погляд на константи швидкості реакцій гідратованих електронів, атомів водню та гідроксильних радикалів (
    22. OH/
    23. OH-) у водному розчині. J Phys Chem Ref Data, 1988. 17: с. 513–886.
    24. Igarashi, T., et al., Wasserstoff verhindert Hornhautendothelschäden bei Kataraktoperationen mit Phakoemulsifikation. Sci Rep, 2016. 6: p. 31190.
    25. Терасакі, Ю. та ін., Воднева терапія послаблює радіаційно-індуковане ураження легень шляхом зниження оксидативного стресу. Американський журнал фізіології – клітинна та молекулярна фізіологія легень, 2011. 301(4): с. L415-26.
    26. Охта, С., Молекулярний водень як новий антиоксидант: огляд переваг водню для медичного застосування. Methods Enzymol, 2015. 555: с. 289–317.
    27. Ішібаші, Т. та ін., Терапевтична ефективність введення молекулярного водню у фізіологічний розчин при ревматоїдному артриті: рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване пілотне дослідження. Int Immunopharmacol, 2014. 21(2): с. 468–473.
    28. Zhang, JY, et al., Schutzfunktion von wasserstoffreichem Wasser bei Aspirin-induzierten Magenschleimhautschäden bei Ratten. World J Gastroenterol, 2014. 20(6): p. 1614-22.
    29. Гу, Х. та ін., Попередня обробка насиченим воднем фізіологічним розчином зменшує пошкодження, спричинені рабдоміолізом, індукованим гліцерином, та гострим ураженням нирок у щурів. J Surg Res, 2014. 188(1): с. 243–9.
    30. Кавасакі, Х., Дж. Дж. Гуань та К. Тамама: Обробка газоподібним воднем подовжує реплікативний термін життя мультипотенційних стромальних клітин кісткового мозку in vitro, зберігаючи при цьому диференціацію та паракринний потенціал. Biochemical and Biophysical Research Communications, 2010. 397(3): с. 608–613.
    31. Вуд, К.К. та М.Т. Гладвін, Воднева магістраль до реперфузійної терапії. Nat Med, 2007. 13(6): с. 673–674.
    32. Іто, М. та ін., Вживання водневої води та періодичний вплив газоподібного водню, але не лактулоза чи постійний вплив газоподібного водню, запобігають хворобі Паркінсона, викликаній 6-гідроксидофаміном, у щурів. Med Gas Res, 2012. 2(1): с. 15.
    33. Собуе, С. та ін., Одночасний пероральний та інгаляційний вплив молекулярного водню пригнічує додаткові сигнальні шляхи у гризунів. Mol Cell Biochem, 2015. 403(1-2): с. 231-41.
    34. Hyspler, R., et al., Die Bewertung und Quantifizierung des Diwasserstoffstoffwechsels unter Verwendung von Deuteriumisotopen bei Ratten. PLoS One, 2015. 10(6): p. e0130687.
    35. Шимоучі, А. та ін., Молекулярне споживання водню в організмі людини під час вдихання газоподібного водню. Adv Exp Med Biol, 2013. 789: с. 315–21.
    36. Каяр, С.Р. та ін., Газоподібний водень не окислюється тканинами ссавців в умовах гіпербаричної атмосфери. Підводна та гіпербарична медицина, 1994. 21(3): с. 265–275.
    37. МакКолл, М.Р. та Б. Фрей, Чи можуть антиоксидантні вітаміни значно зменшити окислювальне пошкодження у людей? Free Radic Biol Med, 1999. 26(7-8): с. 1034-53.
    38. Ю, Дж. та ін., Молекулярний водень послаблює гіпоксію/реоксигенацію внутрішньопечінкових холангіоцитів шляхом активації експресії Nrf2. Toxicol Lett, 2015. 238(3): с. 11–19.
    39. Діао, М. та ін., Вдихання газоподібного водню послаблює гостре ураження легень, викликане інстиляцією морської води, через сигнальний шлях Nrf2 у кроликів. Запалення, 2016.
    40. Xie, K., et al., Nrf2 ist entscheidend für die Schutzfunktion von Wasserstoffgas gegen polymikrobielle Sepsis bei Mäusen. British Journal of Anaesthesia, 2012. 108(3): p. 538-539.
    41. Kawamura, T., et al., Wasserstoffgas reduziert hyperoxische Lungenschäden über den Nrf2-Weg in vivo. Am J Physiol Lung Cell Mol Physiol, 2013. 304(10): p. L646-56.
    42. Сє, К. та ін., Газоподібний водень захищає від пошкодження міокарда, викликаного дефіцитом сироватки крові та глюкози, у клітинах H9c2 шляхом активації шляху фактора 2/гемоксигенази 1, пов'язаного з NFE2. Mol Med Rep, 2014. 10(2): с. 1143–9.
    43. Хара, Ф. та ін., Молекулярний водень полегшує старіння клітин ендотеліальних клітин. Zirkel J, 2016.
    44. Чен, Х. та ін., Молекулярний водень захищає мишей від полімікробного сепсису шляхом покращення ендотеліальної дисфункції через сигнальний шлях Nrf2/HO-1. Int Immunopharmacol, 2015. 28(1): с. 643–54.
    45. Вакабаяші, Н. та ін., Нульова мутація Keap1 призводить до постнатальної летальності через конститутивну активацію Nrf2. Nat Genet, 2003. 35(3): с. 238–45.
    46. Rajasekaran, NS, et al., Die anhaltende Aktivierung der Signalübertragung des nuklearen Erythroid-2-bezogenen Faktors 2/Antioxidans-Antwortelements fördert reduktiven Stress bei der humanen mutierten Proteinaggregations-Kardiomyopathie bei Mäusen. Antioxid Redox Signal, 2011. 14(6): p. 957-71.
    47. Сато, Ю. та ін., Багата на водень чиста вода запобігає утворенню супероксиду у зрізах мозку мишей з нокаутом SMP30/GNL та дефіцитом вітаміну С. Biochem Biophys Res Commun, 2008. 375(3): с. 346–350.
    48. Itoh, T., et al., Molekularer Wasserstoff unterdrückt die FcepsilonRI-vermittelte Signaltransduktion und verhindert die Degranulation von Mastzellen. Biochem Biophys Res Commun, 2009. 389(4): p. 651-6.
    49. Оно, К., М. Іто та М. Ічіхара, Молекулярний водень як новий терапевтичний медичний газ для нейродегенеративних та інших захворювань. Оксидативна медицина та клітинне довголіття, 2012. 2012: с. 353-152.
    50. Wang, C. та ін., Збагачений воднем фізіологічний розчин зменшує оксидативний стрес та запалення, пригнічуючи активацію JNK та NF-каппаB у щурячій моделі хвороби Альцгеймера, індукованої бета-амілоїдом. Neuroscience Letters, 2011. 491(2): с. 127–32.
    51. Kishimoto, Y., et al., Wasserstoff lindert pulmonale Hypertonie bei Ratten durch entzündungshemmende und antioxidative Wirkung. J Thorac Cardiovasc Surg, 2015. 150(3): p. 645-654 e3.
    52. Ren, JD та ін., Збагачений воднем фізіологічний розчин пригнічує активацію інфламасоми NLRP3 та послаблює експериментальний гострий панкреатит у мишей. Mediators Inflamm, 2014: с. 930894.
    53. Шао, А. та ін., Збагачений воднем фізіологічний розчин послаблював раннє ураження мозку, викликане субарахноїдальним крововиливом, у щурів, пригнічуючи запальну реакцію: можлива участь сигнального шляху NF-каппаB та інфламасоми NLRP3. Mol Neurobiol, 2015.
    54. Xie, KL, et al., [Auswirkungen der Wasserstoffgasinhalation auf Serumspiegel mit hoher Mobilität, Gruppe 1, bei stark septischen Mäusen]. Zhejiang Da Xue Xue Bao Yi Xue Ban, 2010. 39(5): p. 454-7.
    55. Камімура, Н. та ін., Молекулярний водень покращує стан при ожирінні та діабеті, індукуючи печінковий FGF21 та стимулюючи енергетичний метаболізм у мишей db/db. Ожиріння, 2011.
    56. Kamimura, N., et al., Molekularer Wasserstoff stimuliert die Genexpression des Transkriptionskoaktivators PGC-1 &agr;, um den Fettsäurestoffwechsel zu verbessern. NPJ Aging and Mechanisms of Disease, 2016. 2: p. 16008.
    57. Zhang, JY, et al., Ein Überblick über Wasserstoff als neue medizinische Therapie. Hepato-Gastroenterology, 2012. 59(116): p. 1026-1032.
    58. Мацумото, А. та ін., Пероральний прийом «водневої води» індукує нейропротекторну секрецію греліну у мишей. Sci Rep, 2013. 3: с. 3273.
    59. Sun, Y., et al., Die Behandlung von Wasserstoffmolekülen vermindert oxidativen Stress und lindert den durch modellierte Mikrogravitation bei Ratten verursachten Knochenschwund. Osteoporos Int, 2013. 24(3): p. 969-78.
    60. Амітані, Х. та ін., Водень покращує глікемічний контроль у тваринній моделі діабету 1 типу, сприяючи поглинанню глюкози скелетними м’язами. PLoS One, 2013. 8(1).
    61. Hong, Y. та ін., Нейропротекторний ефект багатого на водень фізіологічного розчину проти неврологічних пошкоджень та апоптозу на ранніх стадіях травми мозку після субарахноїдального крововиливу: можлива роль сигнального шляху Akt/GSK3beta. PLoS One, 2014. 9(4): с. e96212.
    62. Лі, Ф.Й. та ін., Споживання води, багатої на водень, захищає від нефротоксичності, викликаної нітрилотриацетатом заліза, та ранніх подій, що сприяють розвитку пухлин, у щурів. Food Chem Toxicol, 2013. 61: с. 248–54.
    63. Itoh, T., et al., Molekularer Wasserstoff hemmt die durch Lipopolysaccharid/Interferon-Gamma induzierte Stickoxidproduktion durch Modulation der Signaltransduktion in Makrophagen. Biochemical and Biophysical Research Communications, 2011. 411(1): p. 143-9.
    64. Кардинал, Дж. С. та ін., Пероральний водневий розчин запобігає хронічній нефропатії алотрансплантата у щурів. Kidney International, 2010. 77(2): с. 101-9.
    65. Лін, К.Л. та ін., Вода, багата на водень, послаблює цитотоксичність, індуковану бета-амілоїдом, шляхом підвищення регуляції Sirt1-FoxO3a шляхом стимуляції АМФ-активованої протеїнкінази в клітинах SK-N-MC. Chem Biol Interact, 2015. 240: с. 12–21.
    66. Іучі, К. та ін., Молекулярний водень регулює експресію генів шляхом модифікації утворення окислених фосфоліпідних медіаторів, що залежить від вільнорадикальної ланцюгової реакції. Sci Rep, 2016. 6: с. 18971.
    67. Jin, Q., et al., Wasserstoffgas wirkt als neuartiges bioaktives Molekül bei der Verbesserung der Pflanzentoleranz gegenüber Paraquat-induziertem oxidativem Stress durch die Modulation des Hämoxygenase-1-Signalsystems. Pflanzenzelle und Umwelt, 2013. 36(5): p. 956-69.
    68. Чжен, Ю. та Д. Чжу, Молекулярна воднева терапія полегшує пошкодження органів, спричинені сепсисом. Oxid Med Cell Longev, 2016. 2016: с. 5806057.
    69. Ніколсон, Г.Л. та ін., Клінічні ефекти введення водню: від хвороб тварин і людей до медицини фізичних вправ. Міжнародний журнал клінічної медицини, 2016. 7(1).
    70. Діксон, Б. Дж., Дж. Танг та Дж. Х. Чжан, «Еволюція молекулярного водню: визначна потенційна терапія з клінічним значенням». Med Gas Res, 2013, 3(1): 10.
    71. Дохі, К. та ін., Молекулярний водень у питній воді захищає від нейродегенеративних змін, спричинених черепно-мозковою травмою. PLoS One, 2014. 9(9): с. e108034.
    72. Xie, F. und X. Ma, Molekularer Wasserstoff und seine potenzielle Anwendung in der Therapie von Hirnerkrankungen. Brain Disord Ther, 2014: p. 2.
    73. Чен, Х., Х. Сун та С. Охта, Майбутні напрямки досліджень водню. Молекулярна біологія та медицина водню. 2015: Springer Netherlands.
    74. Накао, А. та ін., Ефективність води, багатої на водень, на антиоксидантний статус пацієнтів з потенційним метаболічним синдромом – відкрите пілотне дослідження. Журнал клінічної біохімії та харчування, 2010. 46(2): с. 140–149.
    75. Каджіяма, С. та ін., Вживання води, багатої на водень, покращує метаболізм ліпідів та глюкози у пацієнтів з діабетом 2 типу або порушеною толерантністю до глюкози. Nutrition Research, 2008. 28: с. 137–143.
    76. Сонг, Г. та ін., Вода, багата на водень, знижує рівень холестерину ЛПНЩ у сироватці крові та покращує функцію ЛПВЩ у пацієнтів з потенційним метаболічним синдромом. Journal of Lipid Research, 2013. 54(7): с. 1884–93.
    77. Zong, C., et al., Zigarettenrauchbelastung beeinträchtigt den umgekehrten Cholesterintransport, der durch die Behandlung mit wasserstoffgesättigter Kochsalzlösung minimiert werden kann. Lipids Health Dis, 2015. 14: p. 159.
    78. Yoritaka, A., et al., Pilotstudie zur H(2)-Therapie bei der Parkinson-Krankheit: Eine randomisierte, doppelblinde, placebokontrollierte Studie. Bewegungsstörungen, 2013.
    79. Ishibashi, T., et al., Der Konsum von Wasser mit einer hohen Konzentration an molekularem Wasserstoff reduziert oxidativen Stress und Krankheitsaktivität bei Patienten mit rheumatoider Arthritis: eine offene Pilotstudie. Medical Gas Research, 2012. 2(1): p. 27.
    80. Іто, М. та ін., Відкрите та рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване перехресне дослідження води, збагаченої воднем, для лікування мітохондріальних та запальних міопатій. Medical Gas Research, 2011. 1(1): с. 24.
    81. Аокі, К. та ін., Пілотне дослідження: Вплив вживання води, багатої на водень, на м’язову втому, викликану гострими фізичними навантаженнями у спортсменів високого рівня. Medical Gas Research, 2012. 2(1): с. 12.
    82. Остоїч, С.М. та ін., Ефективність перорального та місцевого застосування водню при спортивних травмах м’яких тканин. Postgrad Med, 2014. 126(5): с. 187–95.
    83. Ішібаші, Т. та ін., Покращення стану при артриті та ураженнях шкіри, пов'язаних з псоріазом, шляхом лікування молекулярним воднем: звіт про три випадки. Mol Med Rep, 2015. 12(2): с. 2757–64.
    84. Ono, H., et al., Wasserstoff(H2)-Behandlung bei akuten erythymatösen Hauterkrankungen. Ein Bericht von 4 Patienten mit Sicherheitsdaten und einer nicht kontrollierten Machbarkeitsstudie mit H2-Konzentrationsmessung an zwei Freiwilligen. Medical Gas Research, 2012. 2(1): p. 14.
    85. Li, Q., et al., Wasserstoffwasseraufnahme über Sondenernährung bei Patienten mit Dekubitus und seine rekonstruktiven Wirkungen auf normale menschliche Hautzellen in vitro. Med Gas Res, 2013. 3(1): p. 20.
    86. Ся, К. та ін., Вплив води, багатої на водень, на оксидативний стрес, функцію печінки та вірусне навантаження у пацієнтів із хронічним гепатитом B. Clin Transl Sci, 2013. 6(5): с. 372–5.
    87. Сакай, Т. та ін.: Споживання води з вмістом розчиненого водню понад 3,5 мг може покращити функцію судинного ендотелію. Vasc Health Risk Manag, 2014. 10: с. 591–7.
    88. Azuma, T., et al., Das Trinken von wasserstoffreichem Wasser hat zusätzliche Auswirkungen auf die nicht-chirurgische parodontale Behandlung zur Verbesserung der Parodontitis: Eine Pilotstudie. Antioxidantien 2015. 4(3): p. 513-522.
    89. Накаяма, М. та ін., Біологічні ефекти електролізованої води під час гемодіалізу. Клінічна практика нефронів, 2009. 112(1): с. C9–C15.
    90. Huang, KC та ін., Електролізований відновлений водний діалізат покращує пошкодження Т-клітин у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на хронічному гемодіалізі. Nephrology Dialysis Transplantation, 2010. 25(8): с. 2730–2737.
    91. Kang, K.-M., et al., Auswirkungen des Trinkens von wasserstoffreichem Wasser auf die Lebensqualität von Patienten, die mit Strahlentherapie wegen Lebertumoren behandelt werden. Medical Gas Research, 2011. 1: p. 11.
    92. Тао, Ю. та ін., Потенційне використання водню як перспективної терапевтичної стратегії для лікування очних захворювань. Ther Clin Risk Manag, 2016. 12: с. 799–806.
    93. Іствуд, Массачусетс, Фізіологічний вплив харчових волокон: оновлення. Annu Rev Nutr, 1992. 12: с. 19-35.
    94. Kajiya, M., et al., Wasserstoff aus Darmbakterien schützt vor Concanavalin A-induzierter Hepatitis. Biochem Biophys Res Commun, 2009. 386(2): p. 316-21.
    95. Zhang, DQ, JH Zhu та WC Chen, Акарбоза: новий варіант лікування виразкового коліту шляхом посилення вироблення водню. Afr J Tradit Complement Altern Med, 2012. 10(1): с. 166–9.
    96. Chiasson, JL, et al., Acarbose-Behandlung und das Risiko von Herz-Kreislauf-Erkrankungen und Bluthochdruck bei Patienten mit eingeschränkter Glukosetoleranz: die STOP-NIDDM-Studie. JAMA, 2003. 290(4): p. 486-94.
    97. Кейс, Е.М. та Дж.Б. Холдейн, Фізіологія людини під високим тиском: I. Вплив азоту, вуглекислого газу та холоду. J Hyg (Лондон), 1941. 41(3): с. 225–49.
    98. Догерті, Дж. Г., молодший, Використання H2 як інертного газу у дайвінгу: функція легень під час дихання H2-O2 при 7.06 ATA. Aviat Space Environ Med, 1976. 47(6): с. 618–26.
    99. Friess, SL, WV Hudak und RD Boyer, Toxikologie wasserstoffhaltiger Tauchumgebungen. I. Antagonismus akuter CO2-Wirkungen bei der Ratte durch erhöhte Partialdrücke von H2-Gas. Toxicol Appl Pharmacol, 1978. 46(3): p. 717-25.
    100. Нагатані, К. та ін., Безпека внутрішньовенного введення рідини, збагаченої воднем, пацієнтам з гострою ішемією головного мозку: початкові клінічні дослідження. Med Gas Res, 2013. 3: с. 13.